Як трансферна політика допомагає "Шахтарю" перевершувати "Динамо"

Зимове трансферне вікно виявилось доволі схожим для головних українських грандів "Динамо" та "Шахтаря". Обидва клуби підсилились як українцями, так і легіонерами, однак "гірникам" вдалось найголовніше під час зимової перерви: зберегти своїх ключових футболістів, яких були готові придбати топ-клуби європейських чемпіонатів.



Зокрема, активно у пресі згадувались імена Феррейри, Бернарда, Тайсона, Степаненка і Фреда, без яких уявити чемпіонів України наразі доволі складно. Як би там не було, варто також згадати і те, що донбаська команда чудово навчилась думати наперед та бути готовою до того, щоб "залатати дірки", які можуть несподівано утворитись.

Наприклад, перехід бразильця Додо повинен частково компенсувати втрату багаторічного лідера команди Даріо Срни, котрий ніби-то повинен повернутись тільки на початку наступного сезону. Що ж стосується повернення Гречишкіна, Матвієнка, Танковського і Фоміна, то тут керівництво також дивилось у майбутнє, адже, скоріш за все, покине команду Фред, який вже ніби-то дав слово наставнику "Ман Сіті" Хосепу Гвардіолі. Неоднозначним виглядає також і майбутнє Бланко-Лещука, котрий після хорошого минулого сезону, в цьому немов загубився. Та й, зрештою, які б умови не були запропоновані латиноамериканцям, клуб не застрахований від того, що футболіст може у будь-який момент (під час трансферних вікон) заявити про намір покинути клуб, а приклад із Дугласом Костою в команді повторювати не хочуть.

Саме тому, окрім Танковського, клуб також близький до трансферу 20-річного Майкона із "Корінтіанса", який є ніби-то двійником Фреда кількарічної давності. Згадаймо і минулий сезон, коли в клуб перейшов грузин Хочолава, котрий прийшов на місце "ветерана" Кучера ну і загалом попередні роки, за які рідко коли "помаранчево-чорні" відпускали футболіста, не маючи йому рівноцінної заміни.



Що ж стосується "Динамо", то навіть приклад з трансфером Андрія Ярмоленка дає зрозуміти, що у клубі дещо інший підхід та бачення. Або в клубі наївно сподівались на те, що Андрій гратиме в команді до старості, або зробили ставку на власних вихованців, які дійсно мають хорошу школу, однак не готові швидко замінити в команді одного із ключових футболістів, котрі необхідні команді, щоб боротись за найвищі цілі.

Щось схоже показав і відхід Домагоя Віди, на місце якого прийшли перспективний Шабанов і скандальний Самбрано... Чомусь здається, що "динамівці" ставлять перед собою максимальні цілі, однак хочуть обійтись малою кров'ю, а так в теперішніх реаліях зробити не вдасться. Проблема киян у тому, що в команді варто не тільки зробити певні зміни в селекційних справах, а й навчитись трішки передбачувати майбутнє. Як би в клубі не говорили, що на кожну позицію вони застраховані кількома іншими футболістами, поки що вони виглядають не дуже то і рівноцінними і часу на те, щоб це усвідомити, здається, пройшло вже достатньо.

Цьогорічний успіх "гірників" зумовлений тим, що зараз у них дійсно сильна команда, яка складається із футболістів, кожного з яких хотіли би бачити у себе топові європейські клуби, і, щоцікаво, в команді на їхнє місце вже є іноземна зірочка, яка через кілька років в декілька разів компенсує ті кілька мільйонів, котрі за неї було віддано. Що ж стосується "Динамо", то кияни виглядають більш скупішими у цьому плані, й, можливо, саме через це за останні десять років у "гірників" сім золотих чемпіонських медалей та більше сотні мільйонів євро, зароблених на трансферах, а у "біло-синіх" медалей то тільки три і тільки один той самий перехід Ярмоленка, за якого було віддано 25 млн євро?

Вирішити подібну проблему не важко. Просто варто подивитись у минуле та проаналізувати і порівняти із тим, що є зараз. Так, не завжди певна схема спрацьовує одразу ж й на це потрібний час, але, якщо вона не дає результату за стільки років, то, можливо, час, принаймні, хоч щось змінювати?

Павло Добровольський