Владислав Калітвінцев: Блохін взагалі у мене не вірив

Півзахисник збірної України U-21 поділився враженнями від товариської зустрічі з командою Молдови, розповів про короткочасну відпустку та можливість нарешті закріпитися в основному складі «Динамо».

— Владиславе, чому перебуваєте на трибуні, а не допомагаєте партнерам переграти однолітків із Молдови?

— Справа в тому, що сезон щойно закінчився, тож Сергій Ковалець дозволив мені та ще деяким хлопцям відпочити до 22 травня. Сказав, що основна група виконавців підключиться саме тоді. А поки що випала нагода приїхати й подивитися на партнерів, адже, якщо чесно, вже скучив за збірною й колегами. Востаннє ми збиралися ще на початку березня, тож, самі розумієте, скільки вже один одного не бачили.

— Певне, спостерігати за партнерами з трибуни для вас справа незвична?

— Щиро кажучи, завжди, коли опиняюся в такій ситуації, хочу вийти на поле. Не знаю, як у кого, але мені спостерігати матч зі сторони дуже тяжко. Усе ж, грати набагато приємніше.

— І як вам гра, сподобалася?

— Бачив тільки другий тайм, проте гра мені сподобалася, наші повністю контролювали хід поєдинку. Прикро, звісно, що зіграли 0:0, хотілося, щоби хлопці перемогли. Хоча, бачте, сьогодні у складі нашої команди було багато новачків, можливо, хлопці ще не встигли належно зігратися.

— Можна сказати, що Сергій Ковалець перевірив найближчий резерв?

— Не знаю, резерв чи не резерв, запитайте краще в нього. А взагалі, Сергій Іванович неодноразово зазначав, що в нас немає основного та дублюючого складів. Усі футболісти перебувають у однакових умовах, конкурують за місце в основному складі. Тому, як на мене, цей склад теж основний.

— Недавно в «Динамо» офіційно призначили Сергія Реброва новим головним тренером, який до цього працював із доточкою «в.о.» Судячи з усього, Сергій Станіславович більше довіряє динамівським вихованцям, аніж його попередник?

— Коли він прийняв команду, все змінилося, починаючи від тренувального процесу й закінчуючи ставленням до гравців. Як на мене, Сергій Станіславович дещо зняв напругу в колективі, тепер футболісти діють розкутіше та впевненіше. Не цурається наставник довіряти молоді, тепер у багатьох з’явився шанс проявити себе в першій команді. Наприклад, за Блохіна мені взагалі не довіряли місце серед одинадцяти найкращих, навіть у заявку на матч потрапляв у великі свята. Тепер же все по-іншому, справді відчуваєш певну підтримку й довіру зі сторони тренерського штабу.

— Своє майбутнє й надалі плануєте пов’язати з «біло-синіми», чи, можливо, мрієте про перехід до іншого клубу?

— Тільки з «Динамо»! Адже я у цій команді виріс, люблю її всім серцем. Хочеться й надалі грати за киян і бути їм корисним. Про зміну обстановки навіть не замислювався.

— Чому свого часу не захотіли продовжити орендну угоду зі «Слованом», адже з поверненням у «Динамо» Олег Блохін дав вам чітко зрозуміти, що не розраховує на вас?

— Тоді так склалися обставини, що я не захотів залишатися у Чехії. Мені хотілося повернутися додому й насамперед доводити тут, що я готовий боротися за місце під сонцем. На жаль, у Олега Володимировича на цей рахунок було своє бачення, відтак залишалося тільки працювати і чекати свого шансу. Зараз, наче, мене більш-менш почали підпускати до основи, гадаю, довіру тренерського штабу виправдаю.