Микола Васильков: Гравці винні у невдачах "Динамо"

Відомий український журналіст Микола Васильков, спеціально для 1927.kiev.ua, висловив власну думку з приводу ситуації в київському «Динамо», а також поділився думками про те, що чекає на «Таврію» та «Севастополь».

– Як ви можете прокоментувати останню гру «Динамо» Київ?

– Вона була такою ж, як і передостання гра, як і всі минулі ігри, цього депресивного періоду. Люди мають пережити важкий період. Змін в команді ми поки що не бачимо. Ребров награє певні позиції, комбінації, однак до кардинальних змін, побудови гри йому ще далеко. Всі подальші матчі, мабуть, будуть в такому ж стані незадоволення, депресії, останніх потерпань від жахливого минулого.

– На вашу думку, чи є шанс у Реброва залишитись головним тренером?

– Ніхто ж не знає, як воно буде надалі, бо коли «стають за кермо» молоді тренери, то це певний ризик. Бо тут не відштовхуються від їхнього досвіду чи досягнень. Плюс Реброва в тому, що він знає ситуацію в команді. Це приблизно так само, як колись ставав тренером Гвардіола чи Леонардо. Однак, головний козир Реброва в тому, що він «дешевий» тренер. Він без великої зарплатні, прийнаймні зараз. Та і взагалі, він за характером така людина, що не буде просити великі гроші, для нього це великий шанс в житті стати головний тренером. Це може бути постать заощаджень та задоволення фанатів. Цей факт може бути важливим важелем при виборі кандидатури. Ми всі розуміємо, що кияни, не тільки ультрас, а й звичайні вболівальники, не будуть раді руському тренерові, новому українському тренерові, наприклад Григорчуку або Маркевичу, кандидатури яких не сильно підтримають в Києві, оскільки це їхні конкуренти.

З приводу іноземного тренера. Тільки Суркіс може сказати, що перемовини йдуть, але невідомо чи були вони взагалі і чи будуть. Пам’ятаю, взимку, здається, ходили чутки, що Ван Бастен влітку може очолити київський клуб. Тому, судячи з цих міркувань, у Реброва є шанс закріпитись на цій посаді і стати недорогим, хорошим тренером для київського «Динамо», а от чи буде він вправним – подивимось.

– Яке місце може зайняти «Динамо» в цьому сезоні?

– П’яте.

– Хто винен в даній ситуації, що склалась в київському клубі?

– Гравці винні. На мій погляд у них всього вистачає. Пречудові умови тренування, більш ніж великі зарплатні, які порівняно з іншими командами незрівнянно великі. Якщо ж вони погано грають, то що тут скажеш? Треба добре грати. Якщо вони в збірній грають краще, а у клубі гірше, то тоді їм треба шукати причину в собі, не кивати на тренера. Всі кричать: «Коноплянка та Ярмоленко – два провідних гравці України». Але, наразі, це «небо і земля». Коноплянка справді грає в кожній грі, навіть в програшних іграх «Дніпра» Євген показує свої 80% можливостей, мінімум. А що робить Ярмоленко – я не знаю. Як це треба тренуватись, щоб такі провали були? Вибив м’яч на трибуни, що це за нерви? Він професійний футболіст, не дебютант, якому можна все прощати. Навіть такі професіонали та улюбленці публіки, як: Гусев, Вукоєвіч, інші провідні гравці та легіонери. Це все їхня вина. У них у всіх є головна мета – зіграти в Лізі Чемпіонів. Можна, звичайно, так зробити, мовляв, гроші я отримав, а далі невідомо що. Те, що робить тренер – таємниця. Я не знаю, що він робить. Я тренерських штучок не знаю. Як гравці тренуються, що вони тренують. Звинувачувати тренера може будь-який експерт, а таких в місті Києві мешкає ледь не 4 мільйони. Напевно, що вина на ньому також лежить, як і на президентові. Оскільки за президентства Суркіса команда йшла тільки вниз з певними підйомами. Загальна діаграма – вниз. Однак, ніхто не може сказати, що він це робить навмисно. Навпаки, всі його дії направлені на те, щоб «Динамо» підіймалось вгору. Це ж його проект. Він вкладає гроші, довіряє гравцям, не викидає на вулицю багатьох. З Мілевським то була екстремальна ситуація. Ясно, що він намагається усе зробити, може бути не достатньо вправно. Але, це його воля і гроші на це є. Тренер не тренує, гравці не грають, ну… Безвідповідально вони ставляться.

Будь-яка людина, яка потрапить на місце Хачеріді чи Ярмоленка, і отримуватиме з самого початку 20 тисяч доларів на місяць, має ставитись до цих грошей з великою відповідальністю. Треба брати приклад з балканських легіонерів. Вони чітко розуміють, що ті гроші, які вони отримують – дуже великі. Їхні прості громадяни отримають в сто, тисячу разів менше або, навіть, нічого. Якщо ти, при всьому тому, що отримуєш шалені гроші, ще можеш казати: «О, це нерви, о, це мені заважає, о, у мене це..». За такі шалені гроші – ти не маєш права на помилки особливо в нашому суспільстві, де різниця в добробуті між футболістами та звичайними громадянами – величезна.

– «Таврія» і «Севастополь». Де можуть почати грати з наступного сезону?

– Я думаю, що «Севастополь» буде штучно введений в «руську лігу», але як розподіляться його долею, я не знаю. «Таврія» або зникне, або опиниться в міжчасовому вимірі. Напевно, дві команди вони ввести не зможуть. Отож, Таврія в українському чемпіонаті, також, може не залишитись. Не в останню чергу через складність фінансування, оскільки статус Криму не визначений, але для нас Крим – це Україна.