Червоно-чорний прапор - став офіційним символом ФК «Карпати»

Як відомо, на трибунах стадіону «Україна», домашньої арени «Карпат», окрім традиційних зелено-білих прапорів та державних синьо-жовтих в уболівальників львівської команди в особливій пошані червоно-чорні кольори, що символізують вшанування героїв, пам’ять про їхні звитяги, безмежну волю до боротьби та перемоги.

Водночас, як засвідчили події минулого місяця, чи не будь-які прояви патріотизму на трибунах українських стадіонів опинились ледь не поза законом. Національна Федерація називає «інцидентами» розгортання червоно-чорних прапорів, вигуки «Бандера, Шухевич – Герої України!», скандування «Свободу чесним!» тощо, вбачаючи у цьому імовірний предмет для подальших дисциплінарних санкцій.

За таких обставин, коли певні сили намагаються змусити вболівальників ходити на футбольні матчі сірим безмовним строєм, ФК «Карпати» не може і не має права закривати на оце очі. Віднині червоно-чорний прапор набуває офіційного статусу у символіці футбольного клубу «Карпати», тож його поява на трибунах під час матчів «левів» буде вітатися ще палкіше.

Нагадаємо, що червоно-чорні барви використовувалися львів’янами у сезонах 1996/1997 років, також футболісти «Карпат» одягали червоно-чорну амуніцію на фінал Кубка України у 1999 році, коли грали проти київського «Динамо». Нарешті, у 2010 році кольори повернулися у вигляді резервної форми ФК «Карпати». А вже з наступного чемпіонату червоно-чорна смугаста форма нарівні із зелено-білою знову буде використовуватися в офіційних поєдинках гравцями «Карпат» - зараз саме триває робота над дизайном та виготовленням такого комплекту форми.

Для тих же, хто вважає використання патріотичної символіки «політикою», якій не місце на трибунах, повідомляємо: така атрибутика аж ніяк не суперечить спортивному характеру змагань, а навпаки створює відповідний настрій серед глядачів, націлює гравців на боротьбу, прищеплює патріотизм до рідної землі, повагу до самоідентичності , національної пам`яті, цим лише підсилюючи вагу місії футболу як потужного соціального явища.

Наш клуб ніколи і за жодних обставин не відмовиться від того, чим пишалися наші діди і батьки, а тепер пишаємося ми, галичани – нашою самобутністю, етнічним колоритом, незламним духом боротьби. Героям – слава!