Спробуємо проаналізувати трансфери Маркевича за час перебування на посту головного тренера харківського "Металіста" та розтавити їх на своєрідні місця.
У сезоні 2004/2005 харківський «Металіст» зайняв 11-те місце в турнірній таблиці Чемпіонату України, що не влаштовувало амбіційне керівництво клубу. Після закінчення сезону пост головного тренера харківського «Металіста» довірили Мирону Маркевичу.
З приходом Мирона Богдановича клуб почав помаленько продиратися у верхню частину турнірної таблиці. Так у першому сезоні «Металіст» зайняв 5-те місце, а вже починаючи з сезону 2006/2007 харків’яни кожного сезону завойовують бронзові нагороди Чемпіонату України. Сьогодні клуб бореться за срібні медалі, що дають можливість з наступного сезону виступати у Лізі Чемпіонів. Вагомий вклад у перемоги клубу як на внутрішній та і на зовнішній арені зробили та й роблять гравці «Металіста». Спробуємо проаналізувати трансфери Маркевича за час перебування на посту головного тренера клубу та розтавити їх на своєрідні місця.
Отже, 10-те місце можна віддати українському плеймейкеру ОЛЕКСАНДРУ РИКУНУ. Треба віддати належне Мирону Богдановичу, який повірив у гравця, що систематично порушував спортивний режим, оскільки за версією ЗМІ, частиненько зловживав спиртними напоями. Покинувши зі скандалом дніпропетровський «Дніпро» у 2006 році, гравець успішно виступав за «Металіст», у складі якого завоював чотири бронзові медалі чемпіонату та став кращим асистеном Чемпіонату України сезону 2007/2008, віддавши 12 результативних передач. У 2010 році Рикун покинув «Металіст», отримавши статус вільного агента. Всього на рахунку Олександра 92 гри за харківську команду.
9-те місце. ПАПА ГУЙЄ. Височенний сенегальський оборонець ПАПА ГУЙЄ у склад «Металіста» перейшов у 2006 році з луцької «Волині». Спочатку Маркевич ставив його на позицію опорного півобронця, проте згодом Папа укріпився на позиції центрального оборонця. Його називали одним з найкращих оборонців 2007 та 2008 років. Перебуваючи на посаді головного тренера зібрної України Мирон Маркевич мав ідею натуралізувати сенегальця, проте цей проект так і не реалізувався. З 2012 року Папа почав грати за збірну Сенегалу. Щороку ходять чимало чуток про інтерес до гравця з боку ряду європейських клубів. Найбільший інтерес проявляли «Бешикташ» та «Тоттенхем», проте Гуйє остається вірним харківським вболівальникам та команді, в якій зробив собі ім’я як футболіст.
8-ме місце. ЖАЖА КОЕЛЬО. Бразилець за свою кар’єру поміняв багато команд. Проте дійсно розкрився саме завдяки тренерському таланту Маркевича, який напочатку 2008 року повірив у талант Жажі та запросив його у команду. Нападаючий вирізнявся та вирізняється своїм шикарним ударом. Гол, забитий Коельо турецькому «Бешикташу» у матчі-відповіді у Харкові, був визнаний найкрасивішим голом в Кубку УЄФА сезону 2008/2009. Справжні проблеми з бразильцем почалися у влітку 2010 року, кли він пропустив збори команди. Було вирішено продати Коельо турецькому «Трабзонспору». Проте, і там він себе не зміг знайти. Потім були «Аль-Ахлі» (ОАЕ) та бразильський «Інтернасьональ». На початку 2013 року Жажа повернувся у «Металіст».
7-ме місце. ЕДМАР. В серпні 2007 року перед стартом Кубка УЕФА до команди з сімферопольської «Таврії» був запрошений бразилець Едмар. В цьому ж сезоні Едмар своїм голом дозволив «Металісту» сенсаційно зіграти внічию з іменитим «Евертоном» на його стадіоні «Гудісон Парк». У матчі-відповіді, що відбувся через 2 тижні в Харкові, Едмар знову забив англійцям, однак це не врятувало його команду від поразки з рахунком 3:2. В 2011 році Едмар прийняв українське громадянство, що дозволило йому зіграти лише один єдиний матч за збірну України. Його минулий та сьогоденний вклад у перемоги «Металіста» важко переоцінити, недаремно бразильський українець є одним із символів команди часів Мирона Маркевича.
6-те місце. КРІСТІАН ВІЛЬЯГРА. Аргентинець прийшов у команду влітку 2010 року. З того часу він є беззаперечним гравцем основи харківської команди. Крістіан являється такою собі робочою конячкою, що тягне весь правий фланг, у разі потреби може зіграти і на лівому фланзі. В своєму активі має 2 матчі за збірну Аргентини.
Это можно будет сказать после выхода второй части. Однако, уже сейчас возникает вопрос: чем руководствовался автор, ставя, например, Папа Гуйе на 9е место? Что будет дальше? 5й Бланко и 3й Кристальдо? А на 1е место, конечно же, поставят Девича, что в принципе недопустимо.
3 коментарів