Назаренко був кращим за Шеву на Євро-2012

Технічна група УЄФА та відділ науково-методичного забезпечення Федерації футболу України завершили обробку даних, які були зібрані протягом Євро-2012.

Їх рапорт включає статистичну інформацію щодо володіння м‘ячем, гри головою, кількості та якості передач, а також аналіз тактики, яку обирали тренерські штаби.

Крім цього, експерти намагалися виділити певні тенденції у розвитку футболу, які вони мали можливість спостерігати протягом чемпіонату Європи. Наприклад, однією з них є зростаюча активність у грі головою. Майже 30 відсотків голів, забитих на Євро-2012, - результат вдалої гри “на другому поверсі”. Це вдвічі більше, ніж на ЧЄ-1996. Ще чверть забитих м’ячів − результативне завершення швидких атак.

Також тактична прикмета минулого чемпіонату − футболісти, які є шульгами, грали крайніх нападників: Ар’єн Робен, Давід Сільва, Андрес Іньєста, Томас Мюллер та навіть Месут Озіл.

Проведений аналіз матчів зафіксував й прогрес опорних півзахисників. До головних задач гравців на цій позиції, крім захисту, додалися просування вперед та творча підтримка атакувальних дій команди. Шість команд виставляли на гру опорників, серед яких і Україна з Анатолієм Тимощуком. Найбільш впливовим на турнірі опорним півзахисником став Андреа Пірло з Італії.

Щодо тактичних схем, обраних наставниками збірних. 12 команд грали у 1-4-3-3, або у дещо зміненому форматі 1-4-2-3-1 (Чехія, Данія, Нідерланди, Німеччина, Польща, Іспанія та Україна). Хорватія, Франція, Греція, Португалія та Росія обрали версію 1-4-3-3. Англійці, ірландці, шведи та італійці грали у 1-4-4-2, хоча й змінювали схему на деякі матчі. Чемпіони Європи збірна Іспанії обрали 1-4-6-0 − без визначеного форварда.

Технічна група визначила й головні особливості ігри кожної збірної окремо, в тому числі й України. Наша команда частіше грала за схемою 1-4-1-3-2 з “тіньовим” гравцем позаду основного форварда. Використовувався дуже насичений захист з опорним Тимощуком та налаштованим на атаку правим захисником Олегом Гусєвим. У нападі використовувалися швидкі крайні нападники Ярмоленко та Коноплянка, які обидва добре володіють дриблінгом. Ключовим гравцем названо Назаренка, який поєднував та вирівнював захист і напад. Головною властивістю національної збірної були швидкі атаки, які іноді базувалися на прямих передачах на Андрія Шевченка.