Чутки "Динамо". Про Мілевського, Тимощука і не тільки

Кияни й надалі тривожать громадськість трансферними чутками.

«Закручування гайок»

Давайте відразу домовимося: у ситуації з можливою зимовою «кадровою революцією» в «Динамо» покладаємося, сприймаємо всерйоз слова й коментарі всіх, без винятку, осіб, причетних до клубу, крім його президента. Багато вітчизняних журналістів неодноразово вказували й акцентували на виразній непослідовності слів та вчинків Ігоря Суркіса, вражаючій розбіжності, яка, зазвичай, виникає між його заявами та реальною дійсністю. Чому так трапляється — тема не цього матеріалу. Просто в даній ситуації, як на мене, слід «зі старту» визначити пріоритети в роботі та сприйнятті довколишньої дійсності, тож пропоную відтепер і аж до завершення зимового трансферного вікна-2012/2013 орієнтуватися на осіб, які працюють у ФК «Динамо» (Київ) і, скажімо так, відповідають за мовлене…

На тому тижні ми вже почали розгляд цієї теми: колега Гліб Корнієнко дав перший «залп», зосередившись на заяві наставника «синьо-білих» Олега Блохіна про значну кадрову трансформацію ввіреної йому команди, що гряде вже незабаром.

Наступним «слово взяв» клубний віце-президент Олексій Семененко, котрий у коментарі одній із московських газет сказав: «/…/Факти очевидні: як мінімум, половина гравців у складі не відповідають рівню домагань київського «Динамо» як на внутрішній, так і на міжнародній арені. Є обойма з 16–18 футболістів, і всі вони майже одного класу. Два-три, може, чотири — трохи вище середнього рівня. Середній рівень, природно, нас не влаштовує. З ним ми, в кращому випадку, будемо боротися за друге місце в чемпіонаті Україні або нашим уділом буде передостаннє місце в групі в Лізі чемпіонів. За останні роки були зроблені просто божевільні фінансові вливання. Блохін ніколи б не пішов у команду, якщо б знав, що вона буде боротися тільки за Лігу Європи й за місце в трійці в чемпіонаті України. Звичайно, будуть кардинальні зміни, негайно. По Мілевському вже все вирішено. Що стосується решти, то теоретично у деяких, на кому тренер, образно кажучи, поставив хрест, є мізерні шанси. Можна щось показати в заключному матчі з «Говерлою» та в грі з «Загребом». Хоча якщо говорити об’єктивно, то шанси — мінімальні. У перспективі основний склад може поповнитися юними вихованцями «Динамо» — Дмитром Хльобасом, Віталієм Гемегою, В’ячеславом Лухтановим та іншими. Всі наші вихованці. Але поки ж ставка буде робитися на зрілих гравців, які виступають в українських клубах, а також — на футболістів із-за кордону. Втім, конкретні імена в «Динамо» називати побоюються. Не секрет, що як тільки з’являються прізвища тих же полтавців Безуса і Селіна, на них тут же накидаються, як шуліки, наші гранди. Хто встиг вихопити, той і на коні. Так само було з нинішніми гравцями «Шахтаря» Кривцовим і Степаненком…».

Утім, уже наступного дня після появи процитованого коментаря, де головною «бомбою» стала теза про «вирішеність долі Мілевського» (до слова, Артем уже встиг дати «мінімалістичну», з одного речення, заяву нашим телевізійникам, промовивши, що наразі думає про відпустку, а потім вирішуватиме), з’явилася наступна, скажімо так, «бомбочка»: нібито Блохін дуже й дуже хоче бачити поруч із собою чинного гравця мюнхенської «Баварії» на прізвище Тимощук…
Отож деталізуємо.

Той, хто може піти

Артем Мілевський
Амплуа: відтягнутий нападник.
Хто: найкращий футболіст України 2008 та 2009 років.
Ігрова манера — «плюси»: розумний, технічний виконавець, зданий зіграти як «глибокого» форварда, так і атакувального півоборонця; добре тримає м’яч, має «світлу» голову, тож чудово бачить поле на ближню відстань; уміє віддати тонкі передачі (переважно — низові й на невелику дистанцію); володіє не стільки сильним, скільки точним ударом; уміло прикриває кулю від захисників суперника.

Ігрова манера — «мінуси»: симулянт, надто часто падає, імітуючи порушення правил на собі; не володіє хорошою фізичною витривалістю й стартовою швидкістю, посередньо грає головою; відчутно — особливо останнім часом — зловживає недотриманням спортивного режиму, що стало його ахіллесовою п’ятою.

Розмірковуємо… Мабуть, цей вічно неголений хлопчина вже «заслужив» на таке ставлення: «Про Артема Мілевського — або добре, або нічого». Ні, не подумайте чогось поганого! Тут, радше, йдеться про те, що постать 10-го номера «Динамо» за останні п’ять років пережила стільки обговорень (у ЗМІ, в середо­вищі вболівальників і фахівців), що додати чогось нового з цього приводу — проблематично. Відтак резюмуємо: великий талант; рано почав кар’єру; так само рано зачастив із відвідинами нічних клубів; різкий регрес стартував восени 2009-го, коли до Києва повернувся Андрій Шевченко, відтак у Мілевського забрали заслужену капітанську пов’язку, а він остаточно «захирів»; уже десь років зо два не грає, а мучить — і себе, і тренерів, і всіх нас. Знаковими тут є недавні слова знаного тренера Йожефа Сабо, який вважає, що у падінні Артема більшою мірою винне саме оточення — у широкому семантичному розумінні цього поняття. Куди піде? Традиційно виник варіант із дніпропетровським «Дніпром», а загалом — подивимося. Ще одне: відтепер, після його відходу, в київській команді зостається лише двоє динамівців, про яких можна сказати, що вони — «справжні».

Коментар анонімного фахівця, пов’язаного з ФК «Динамо». Так, Міля — то вже відрізаний шмат у історії нашого клубу.

Коментар анонімного агента ФІФА. З одного боку, вважаю, що його рано відпускати: Артем — сильний футболіст, відносно молодий, який іще може принести команді користь. З іншого, його наразі ще можна продати, а через півроку, можливо, буде запізно. Ми ж пам’ятаємо, що після чемпіонату світу-2006 за нього 10 мільйонів доларів пропонували, але кияни навіть до переговорів не пристали. По суті, його продаж не зовсім уписується в стратегію, яку будує Блохін: йому ж, і це очевидно, потрібні передусім українці. То як це можна пояснити? Мабуть, так: за моїми даними, дуже ймовірний перехід в «Динамо» Антона Шиндера.

Той, хто може прийти

Анатолій Тимощук
Амплуа: опорний півзахисник.
Хто: найкращий футболіст України 2002, 2006 та 2007 років.
Ігрова манера — «плюси»: завдяки аскетичному професіоналізму й неординарним людським якостям зумів досягти грандіозних, як для нашого футболіста, вершин у кар’єрі, не володіючи при цьому великим обдаруванням од природи; на полі працьовитий, старанний, фізично витривалий; має доволі точний дальній удар; не боїться зіграти «в кістку», загалом, ніколи не уникає силової боротьби; відносно універсальний, адже може, за потреби, діяти на позиції центрального оборонця.

Ігрова манера — «мінуси»: головна біда — майже цілковита не­участь у наступальних діях, у цілому є опорником учорашнього дня, бо нині від виконавців цього амплуа вимагають значно більшого; допускає багато браку в передачах, спрямованих уперед; схильний до періодичних грубих помилок, які частенько «забезпечують» його командам поразки; інколи неприпустимо жорсткий (навіть — брутальний) із ногами опонентів.

Розмірковуємо… Розмови про його можливий прихід у столицю України точилися ще влітку. Буквально напередодні закриття трансферного вікна в нашій редакції з’явилася достовірна інформація, що зазначений (сенсаційний!) перехід більш ніж ймовірний щодо здійснення, проте в підсумку щось таки не склалося. Якщо пофантазувати, що цей трансфер відбудеться, то відразу ставимо запитання: навіщо Тимощук «Динамо»? Адже наразі в лавах «синьо-білих» є низка футболістів, які грають там (або приблизно там), де Анатолій: Денис Гармаш, Андрій Богданов, Мігель Велозу, Огнєн Вукоєвич. Отут вимальовуються три варіанти: або когось продадуть, або когось переведуть на іншу позицію (наприклад, хорвата у центр захисту, де він виглядатиме принаймні не гірше Тараса Михалика…), або київський наставник вирішив грати з трьома центрхавами захисного плану.

Коментар анонімного фахівця, пов’язаного з ФК «Динамо». Дурниці… Я так гадаю… Хоча… Не зарікатимуся.

Коментар анонімного агента ФІФА. Про це йшлося ще влітку, однак тоді не зрослося. Головна причина, яка зашкодить цьому трансферу, в тому, що Тимощук — ідейна людина, йому буде складно подолати своє донецьке минуле. Утім, дим тут точно не без вогню.

Невеличкі придаткові підсумки

Можливо, цієї зими, вперше за півтора десятиліття (від часу останнього повернення Валерія Лобановського) в київському «Динамо» на рівні команди (на жаль, не на клубному…) стануться по-справжньому серйозні пертурбації. Дуже давно очікувані. Наразі не бачимо навіть їхніх найменших обрисів. Однак незабаром побачимо: часу залишилося небагато — прихід зими (а відтак трансферного вікна) відчуває кожен другий мешканець України бодай слабко нагрітими батареями.