Антонов: Який сенс битися головою об стіну, якщо Рамос прийняв рішення

Нападник "Дніпра" Олексій Антонов розповів про розмову з Рамосом, пропозиції "Кривбасу" та "Іллічівця", а також про бажання з часом повернутися до Дніпропетровська.

- Чи можна сказати, що результативне початок чемпіонату зіграло з вами злий жарт, не дозволивши закріпитися у складі "Дніпра"?

- Складно однозначно відповісти, навіть не замислювався над цим. Дійсно, я зіграв кілька перших турів, але потім, бувало, навіть в заявку не потрапляв. Тренерський штаб аргументував це тим, що я не готовий фізично, хоча я тренувався нарівні з усіма. Напевно, з боку краще видно причини, за якими опинився в "Кривбасі". У кожному разі, я не люблю озиратися назад. До початку чемпіонату залишився місяць, а для мене важливіше рухатися вперед і якомога краще підготуватися до сезону. Головне - мати ігрову практику. І чим більше її буде, тим краще. Без цього футболіст не може прогресувати.

- Коли виник варіант з орендою в "Кривбас"?

- Я почав замислюватися про перехід в інший клуб для отримання ігрової практики. У мене вже не той вік, щоб радіти декільком хвилинам гри, вийшовши на заміну, навіть в такому клубі, як "Дніпро". Була розмова з Рамосом з цього приводу. Він сам сказав, що для мене буде краще піти в оренду, щоб грати. Хотілося ще до Нового року визначитися зі своїм майбутнім, щоб піти у відпустку з визначеністю. Тому з "Дніпром" ми це питання врегулювали ще до свят.

- Складно було на перших зборах?

- Я займався за індивідуальною програмою, в загальній групі не тренувався. Думаю, що у тренерського штабу буде можливість скласти про мене враження після двох останніх зборів, коли буду працювати нарівні з усіма. Зрозуміло, що збори зборами, але куди важливіше допомогти команді в чемпіонаті.

- Вам доводилося працювати під керівництвом різних фахівців. Яке враження від перших занять у Максимова?

- Кожен тренер - це особистість зі своїм баченням футболу. У кожного свій підхід до тренувального процесу, однакових тренувань і зборів у наставників не буває. У всіх можна багато чому навчитися і взяти щось корисне для себе. Юрій Максимов не виняток з правил.

- Ваш улюблений 69-й номер в "Кривбасі" вільний. Візьмете саме його?

- Найцікавіше, що цей номер вільний у багатьох командах Україні (сміється). З цим у мене ніколи проблем не виникає. Я спочатку вибрав собі цей номер, коли переходив з російського чемпіонату в "Металіст". І коли я чую в міжсезоння, як хлопці сперечаються між собою, хто кому який номер віддасть або зміниться, завжди спокійний. Якщо в чемпіонаті Росії зустрічалися гравці, які виступали під таким номером, то на Україну - ще ні.

- У "Дніпро" ви перейшли після хорошого сезону в "Іллічівці". Не кликали назад в Маріуполь?

- Скажу по секрету, що з маріупольцями була розмова на цю тему ще наприкінці минулого року. Планували повернутися до нього після Нового року, але все якось зійшло нанівець ... Сьогодні я - гравець "Кривбасу".

- З ким на зборах ділили один номер?

- З Дімою Льопою.

- Чи плануєте влітку повернутися до "Дніпра"?

- Безумовно. Кожен футболіст має свої амбіції, тому я зроблю все можливе для повернення в рідну команду. Але не все залежить від мене. Який сенс битися, скажімо, головою об стіну, якщо тренер уже прийняв своє рішення і не збирається його змінювати? До того ж важливо, щоб моя гра підходила під стиль і тактику команди. Але я буду прагнути, щоб повернутися до "Дніпра" і відвоювати своє місце в основному складі.

- За вісім років ви змінили сім команд. Не багато?

- Якщо чесно, навіть сам не знав про подібну статистику. Вважаю, що для футболіста це нормальне явище. Сьогодні ти в одній команді, завтра - в іншій. І з цим нічого не поробиш. Але з іншого боку, нічого просто так не трапляється. Напевно, потрібно сприймати це як належне. Значить, так і повинно бути. І замислюватися над тим, що було б, якби вчинив по-іншому, - безглуздо.

- У якому клубі відчували себе найбільш комфортно?

- Однозначно це "Дніпро". Рідна команда, де я робив перші кроки у футболі і звідки потрапив у професійний спорт. Тільки тут мені комфортно за будь-яких обставин.

- У вас великий досвід виступів у різних збірних України. Дебют в національній команді - найбільш запам'ятався?

- Звичайно, кожна збірна асоціюється у мене з певними професійними і життєвими етапами. Були свої пам'ятні моменти й успіхи. Але національну збірну неможливо порівняти з жодною іншою командою. Адже багато хто отримує можливість пограти в юнацьких і молодіжної збірних. А от у національну - викликаються одиниці. І дебют в цій команді для мене стоїть осібно серед всіх подій у кар'єрі.